1. |
Метаморфоза
04:47
|
|||
|
Закриті очі, інеєм окуті, скляні та непрозорі.
Не відчувають болю, не бачать промінь, що на них упав.
Тихенько, лагідно лоскочить!
І сяє так, немов стокрилий птах,
В якого пір’я – це окреме сонце,
В якого погляд – це безмежна даль, безмежна…
Він особисто тим, чим володіє
Зніме заковані у льод,
Пригріє і оживить уста,
І подарує погляд той, у даль…
«Прийміть же очі ту прозорість,
Прийміть же очі біль, яку,
Даровану, ніхто не забере тому, що
Неможливо вбити вічність!»
Поки що холод сковує уста,
Поки що сонце не проснулось…
І доки скуті інеєм зіниці сна,
Поки що не розбуджені вони, та годі.
Все живе тоді лише,
Коли, загинувши, окликне
І знову оживе, щоб вмерти.
|
||||
2. |
Поліпи
05:29
|
|||
|
Либонь у просторі змінить, що небудь, удасть в знаки, стрімглав у мить…
Колючі трьохголові гідри, поринуть у сліди, залишені відбитки,
Без тями виважені в сні, істоти, зазираючі у себе…
Заплутані в волоссях вузлики сліпі, живі, вмуровані та скриті…
Полиш пейзажі за гіллям утіх… Ціль жде-чекає рваних ран…
Коріння висмикає подих… мокрий дотик, сухість в роті…
Вони чекають, вони чекають, ти ж ідеш до них…
|
||||
3. |
Серед Зірок
07:52
|
|||
|
Серед зірок, розкинутих в безкрає,
Серед зірок летіти… очікувати… мліти…
Так схожі ми,
Дороги наші не сплітуться в вузол,
Бо кожен має свою нішу,
Бо кожен не вмира, вмира.
Як птах осінній в бурі обдира крила,
Замахується, як надприродна сила, та дарма.
Він птах, не бути іншим йому, лиш хіба
Віддати данину тому, що породило його.
Мовчи і слухай, як стікає у тобі життя,
Немов пісок у піщаних «часах».
Хвилина не вмира сплива по іншу сторону життя,
Твого життя, пливучого у вічність.
Мовчи. Дивись у ніч, вслухайся у тишу.
Смакуй завислу пустинь, страшну німоту
І ломоту не в тілі, а в невідомому тобі,
Що ніби бачиш все у сні,
Який ніколи не скінчиться.
|
||||
4. |
Насолода
04:01
|
|||
|
Насолода світом править.
Як іржа гризе повільно.
Втамувати жаду ради…
Душі всіх істот; душі всіх безглавих…
Тихий бій з під половиці…
Гроші, слава та погруддя жриці…
Мана, що веде до лиха.
Ще година (хвилина) і застигне.
Все з початку; сни кульбабок; вирій хмарок; тиша сповна.
Тиша.
Насолода – мед зміїний, псевдо мудрість.
Крізь пронизуючу силу,
Крізь іржу проникну,
Смерть тебе чекає знову… до неї!
Змія, що їсть сама себе!
|
||||
Хвилини Тисячі Мільйонів Ковель, Ukraine
If you like Хвилини Тисячі Мільйонів, you may also like:
Rough Business in Copenhagen
by FISK
Manic drum & bass with a sinister industrial edge from this Texas artist that occasional recalls Aphex Twin at his most evil.
go to album
Charged-up, glitched-out electronic music from Montreal's Amselysen that noisily breaks down the tropes of subgenres like hardcore and IDM.
go to album
i've seen a way
by Mandy, Indiana
A bracing collision of post-punk & electronics that plays like Theoretical Girls recording for L.I.E.S.
go to album
On “Spirit Breeze,” Dylan Gilbert starts from folk roots, but gradually adorns his songs with rich textural elements.
go to album
Performance of a Lifetime
by August, Yours Truly
The endlessly inventive August, Yours Truly returns with another dazzling experimental LP, exploring the way we perform identity.
go to album
In The Eyes of God
by August, Yours Truly
A haunting, beautiful, autobiographical record that uses samples of old gospel records to wrestle with faith and unbelief.
go to album
Experimental jazz, eerie dub, and clattering post-punk come together on the electro-acoustic trio's vast new album.
go to album
